Україна славиться своїми видатними родинами, кілька поколінь яких робили значний внесок у розбудову держави. Нещодавно ми згадували про родину Алчевських. Сьогодні ж в університетській рубриці «Видатні постаті України (ювілейний рік)» розповімо вам про родину Вернадських, а саме про Івана Вернадського – батька академіка Володимира Вернадського (чиє зображення ви можете побачити на 1000-гривневій купюрі) діда історика та правознавця Георгія Вернадського.
Іван Вернадський народився 5 червня 1821 року в Києві. Тож, цього року ми відзначаємо 200-річний ювілей з дня народження відомого науковця, який вважається предтечою української академічної науки.
З дитинства І. Вернадський відрізнявся неабиякими здібностями, зокрема до математики та мов, добре вчився у Київській гімназії. У 1837 р., не закінчивши повного гімназійного курсу, І. Вернадський успішно склав вступні іспити до Університету Св. Володимира, який закінчив у 1841 р. з відмінними результатами. Тож, свою кар’єру Іван Вернадський розпочав із педагогіки, і вважався одним із найкращих викладачів. Він був вельми прискіпливим у розробці лекційних матеріалів, особливу цінність вбачав у викладанні історії науки, без якої неможливо зрозуміти її значення. Проте доля судила йому стати відомим економістом.
У 1843 р. І. В. Вернадського приймають на кафедру політичної економії, що у той час належала до історико-філологічного факультету, і відразу відправляють на три роки за кордон для стажування і підготовки до професорського звання. Він навчається в Берлінському та Гейдельберзькому університетах, слухає лекції відомих економістів у Австрії, Швейцарії, Франції, Італії та Англії. У нагоді стає досконале знання основних європейських мов. Він знав англійську, німецьку, французьку, італійську та всі слов’янські мови. За кордоном І. Вернадський спілкується з відомими вченими, знайомиться з економічними установами, подорожує провідними промисловими центрами Англії, знайомиться зі станом виробництва і торгівлі. Закордоном і визначилося коло інтересів Вернадського-економіста, який практичними проблемами цікавився більше, ніж теорією.
Докторську дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук, політичної економії та статистики захистив у 28-річному віці, у 1849 р.
У прагненні популяризації та привернення уваги суспільства до практичного зрізу проблем політичної економії І. Вернадський заснував одне з перших спеціалізованих економічних видань «Экономический указатель». На його сторінках велась активна полеміка з авторами інших тогочасних видань стосовно актуальних проблем господарського розвитку. Журнал та його додаток «Экономист» стали основними майданчиками популяризації здобутків західних економістів.
Усе життя вчений ідентифікував себе як українця. І. Вернадському вдалося прищепити любов до України своєму синові Володимиру – першому президенту УАН.
Іван Вернадський не був вузьким фахівцем. Його цікавила ціла низка економічних і статистичних проблем: історія розвитку економічної думки, методологія політичної економії, теоретична та практична статистика, міжнародні економічні відносини, теорія зовнішньої торгівлі, теорія потреб споживачів, питання реформи 1861 року, проблеми сільського господарства, економічно-соціологічні питання. На думку дослідників, твори вченого до сьогодні зберегли наукову цінність.
Вернадський у своїх публікаціях був піонером у справі захисту прав жінок. Іван Васильович закликав жінок займати такі місця праці, де б вони могли проявити себе найефективніше та заробляти нарівні з чоловіками. Щоб звільнити жінок від домашньої праці, він пропонував створювати спеціальні помешкання з широкою мережею ресторанів та інших підприємств побутового обслуговування.
Ще донедавна Іван Вернадський належав до напівзабутих українських учених. Як сказав Івана-Святослава Коропецького (1921–2012), американський економіст українського походження: «Порівняно мало уваги відводиться справді чи не найвидатнішому, поряд із Михайлом Туган-Барановським та Євгеном Слуцьким, українському економістові Івану Вернадському. Його праці – це просто-таки невичерпна і не досліджена криниця економічної науки того часу. Надзвичайно талановитий та плідний учений, він зробив вагомий внесок в економічну теорію, історію економічної думки, дослідження проблем звільнення кріпаків, монетарної економіки, економіки сільського господарства, економічної історії, зовнішньої торгівлі тощо. Крім того, Вернадський був невтомним видавцем економічних праць та періодичних публікацій, де торкався великого числа економічних та інших проблем».
