18 травня, у День вишиванки, ми з вами мали змогу по-самобутньому незрівнянно заявити всьому світові, що українці й цим пишаємося. Ми вдягнули вишиванки, фотографувалися, вітали один одного, залучилися до різних заходів. До нас приєдналися українці з Італії, зробивши вишиванкову фотосесію в центрі Риму. Проте є українці, у яких забрали це свято, рідну мову, Батьківщину. Вони, зберігаючи потайки свої вишиванки, живуть очікуванням і вірою. Вони одні з нас. Вони – це українці, які лишилися в окупованому Луганську, Донецьку й Криму.
18 травня Луганський національний аграрний університет провів флешмоб: «Мережана Україна». У підтримку тим, хто там, як пам’ятка кожному громадянину, ЛНАУ заявив: «Луганськ – це Україна»! Тож нехай нитка простягнута з Чернівців, де започатковано свято, від Дніпра, де виготовили футболки, для Луганського університету, переміщеного в Харків, з’єднає всі міста України. Кожен зрозуміє, не лише переселенці, що від Луганська до Львова Україна понад усе.
Хочеться висловити невимовну подяку всім причетним до реалізації цього символічного дійства, а першочергово, Олені Миколаївні Знатковій – помічникові ректора ЛНАУ, за ідею та організацію, Юрію Голику – луганчанину, раднику голови Дніпропетровської ОДА, за подаровані футболки!
Луганськ – це Україна! Луганщина – світанок України. Тож, українцю, пам’ятай, доки в Луганську не замайорить жовто-блакитний стяг, доти над нашою країною не зійде сонце.
